Раїса Кириченко. Герой України. Народна артистка України. Лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, повний кавалер ордена княгині Ольги, кавалер ордена Миколи Чудотворця «За примноження добра на землі», Лауреат премії «Осіннє золото» ім. Д.О. Луценка, почесний професор Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.
«Співай так, щоб
людям подобалося»,- радила мати Раїси Кириченко. І вона завжди пам`ятала про
це. Мала унікальний голос, співала душею.
Мабуть, саме тому пісні у її виконанні були близькі та зрозумілі кожному. Навіть за кордоном, коли глядачі не розуміли мови, слухали, затамувавши подих. А потім, вражені, вибухали оплесками.
Раїсі Кириченко
Берегине вкраїнської пісні,
Як же важко тепер на душі,
Що так швидко і передчасно
Ти пішла від нас до межі.
Голос твій — кришталеве джерельце,
Голос твій — то вкраїнська душа.
Як же битиметься серце,
Коли ти навіки пішла?
Сумує мікрофон на самоті,
В задумі журиться велика сцена.
Вони пригадують щасливі дні оті,
Коли співала ти натхненно.
За твій талант, шанована співачко,
Вклонюся низько до землі.
Твої омріяні пісні, наша землячко,
Співають в небі журавлі.
Твій голос чується в струмкові,
Він поруч з нами назавжди;
Твої пісні — вінок любові,
Цілющі, як для спраглого ковток води.
Хоч ти пішла, але нам залишила
Те найдорожче, що у тебе є.
Твої пісні летять до нас на крилах,
Увічнюючи назавжди ім’я твоє.
