І все-таки я це зробила. Попри всі: «Навіщо воно вам», «Це ж стільки нервів», «Так ніхто ж не змушує» і т. д. Пройти сертифікацію педагогічних працівників – це складно, але можливо. Хотіла перевірити, чи зможу я, маючи 25 років педагогічного стажу, впоратись із завданнями. Змогла.
Щиро дякую за підтримку і віру в мене адміністрації ліцею. Важливо відчувати, що в будь-який момент тобі допоможуть. Добре слово, професійна порада чи звичайна посмішка. Інколи це було не просто важливо, а необхідно.
Дякую моїй родині. Знаю, вам складно, коли мама/дружина/донька – вчителька. Та ще й коли весь час я не поруч, але ви завжди зі мною, в моїх думках, в моєму серці. Ви даєте мені крила. Дякую, мої найрідніші, за те, що розумієте мене і підтримуєте.
Дякую колегам. Не просто було «влитися» в новий колектив, але я завжди відчувала підтримку колег, які ділились своїм досвідом і мудрими порадами. Ніколи не відчувала, що я зайва чи якась не така.
Дякую учням, з якими я проводила уроки для експертів, що вивчали мій практичний досвід. 5-Б, мої розумники і розумниці, 6-А, мої відповідальні бешкетники. Всі хоч і хвилювались, але дуже старались.
Дякую всім, хто був поруч
Немає коментарів:
Дописати коментар